Найкраще характеристики сортів абрикосу можна порівняти на сортовипробувальній станції Національного агентства з безпеки харчових продуктів (Nébih) у Тордаші, де в плантації налічується 367 плодоносних сортів. Для абрикоса умови вирощування сприятливі, проте цьогоріч стався морозний збиток у 90%.
Вночі 7 квітня було зафіксовано мороз до -5 °C, що тривав кілька годин, повідомив Золтан Сані, співробітник відділу сортовипробувань у секторі садівництва Nébih. За понад десять років досвіду у вивченні сортів абрикосу цьогоріч отримані результати суттєво відрізняються від попередніх. Серед 367 плодоносних дерев середній рівень морозного ушкодження становив 90%, проте деякі сорти зберегли нормальний врожай.
Загалом, у плантації спостерігаються значно більші відмінності між сортами, ніж у морозильних камерах під час лабораторних експериментів, що свідчить про те, що ступінь ушкодження залежить не лише від температури. На станції в Тордаші перед морозом застосували біостимулятор для стрес-менеджменту, і, ймовірно, завдяки цьому саме ранньоквітучі сорти зберегли частину врожаю. Ці абрикоси перебували у фазі повного цвітіння під час нічного морозу — найвразливішому періоді розвитку зав’язі. Водночас через пелюстки квітів рослина могла краще поглинати діючу речовину стимулятора, ніж через закриті бруньки або менш розвинені пагони.
Найкращим способом зменшення шкоди від весняних морозів, ймовірно, є комплексне застосування всіх технологічних заходів захисту: підтримка хорошої кондиції дерев, трав’яний покрив між рядами, правильний термін обрізки та поливу. Важливо також вибирати підщепи, які забезпечують своєчасне завершення вегетації і не сприяють ранньому розпусканню бруньок.
У хронології достигання Золтан Сані виділив кілька сортів, рекомендованих для промислового вирощування, які за досвідом найкраще переносять морози та мають добру ринкову цінність.
Pricia — сорт, який починає сезон, плоди середнього розміру, нейтрального смаку, дозріває наприкінці травня — на початку червня. Самозапильний, врожайний, зазвичай потребує проріджування для досягнення оптимального розміру плодів.
Magic Cot — дуже ранній сорт, який давав урожай у кілька морозних років. Має великі, тверді плоди з інтенсивним забарвленням, добре зберігається на прилавках.
Lunaful — сорт відомий серед виробників як Spring Blush. Ранньостиглий, якісний абрикос. Зазначено, що у конкурсах на посадку потрібно вказувати офіційну назву сорту, яка міститься у спільному реєстрі ЄС, оскільки саме її перевіряють під час контролю. Торгова марка походить від власника сорту.
Mia — швейцарська селекція, що раніше не відзначалась морозостійкістю, але цьогоріч показала добрі результати. Має одного з предків — угорський абрикос, відомий також у Швейцарії та Франції під іншими назвами. Добре стійкий до бактеріальних хвороб.
Bergeval — добре відомий сорт в Угорщині, з високою морозостійкістю та продуктивністю у середньостроковій перспективі. Проте для найкращих результатів потребує інтенсивної обрізки, поливу та живлення.
Kioto — вирощується в Угорщині вже 15 років, середньостиглий, плоди середнього розміру. Цей сорт є прикладом того, що морозостійкість квітів і зав’язі може суттєво відрізнятися: він витримує морози під час цвітіння, але навіть найменший мороз шкодить вже зав’язаним плодам.
Ceglédi szilárd — класичний сорт, який за десять років зазвичай добре переносив морози, однак цьогоріч зазнав значних пошкоджень. Має перевагу у меншій сприйнятливості до моніліозу під час цвітіння.
Bergeron — класичний французький сорт, який широко культивують і в Угорщині завдяки його надійності. У Франції виділено багато клонів із різними термінами дозрівання — від на 5 днів раніше оригіналу до 20 днів пізніше. Варто спостерігати за їх поведінкою в угорських умовах.
Sirena — румунський сорт, який протягом 30 років вважався морозостійким, проте цьогоріч був пошкоджений морозом.
Anegat — французький сорт із стійкістю до хвороб, добре переносить морози у фазі цвітіння та після формування зав’язі. Дає дуже великі, односторонньо солодкі плоди.
Fartoli — ранньоквітучий сорт, який цьогоріч показав переваги. Проте час дозрівання пізній — збирання наприкінці липня.