Казахстан розширює охоронювані природні території до 30,9 млн гектарів у рамках збереження біорізноманіття.
Казахстан збільшив свої спеціально охоронювані природні території (СОПТ), загальна площа яких тепер складає 30,9 млн гектарів, що є значним зростанням порівняно з 869 000 гектарами, що були охоплені до здобуття країною незалежності. Це зростання є частиною зусиль країни щодо збереження біорізноманіття, зокрема рідкісних і зникаючих видів тварин, через створення нових охоронюваних зон та розширення існуючих.
На нещодавній урядовій нараді Ерлан Нисанбайєв, Міністр екології та природних ресурсів, надав оновлення щодо зусиль по збереженню дикої природи Казахстану. Він зазначив, що в країні наразі налічується 227 видів рідкісних та зникаючих тварин, зокрема 131 вид хребетних та 96 видів безхребетних. Ці зусилля здійснюються відповідно до міжнародних стандартів, а оновлення списку видів базується на критеріях Міжнародного союзу охорони природи (IUCN). Нисанбайєв повідомив, що були запропоновані зміни, згідно з якими 21 вид безхребетних буде виключено зі списку, а до нього додадуть шість безхребетних та п’ять хребетних видів.
Ключовою мірою збереження рідкісних видів є створення СОПТ, що, за словами Нисанбайєва, є найефективнішим підходом до збереження тварин. Зокрема, Казахстан досяг значних результатів у захисті зникаючих видів, таких як сніжний барс, ховара і Туранський тигр.
Наприклад, популяція сніжних барсів подвоїлася з 1990-х років завдяки інтенсивному моніторингу та охоронним заходам. Близько 70% їхнього середовища існування зараз знаходиться в охоронюваних територіях, а використання супутникових нашийників і фотокамер допомогло зібрати дані для вдосконалення стратегій охорони. Наразі популяція сніжних барсів складає близько 180 осіб, і плануються подальші покращення мережі СОПТ на основі поточних досліджень.
Окрім сніжного барса, було здійснено зусилля щодо відновлення популяції ховари — птаха, що має важливе значення для біорізноманіття країни. Центр розмноження ховари, побудований за співпрацею з Об'єднаними Арабськими Еміратами, успішно виростив та випустив понад 73 000 ховар у дику природу з 2009 по 2024 рік. Іншим значущим проектом охорони є відновлення Туранського тигра, виду, який зник з території Казахстану понад 70 років тому. В рамках програми було створено Іле-Балхашський державний природний заповідник, і розпочато зусилля щодо реінтродукції тигрів. Два тигри з Нідерландів були привезені в заповідник у 2023 році для розведення в умовах вольєру, а більше тигрів планується привезти з Росії до 2025 року.
Нисанбайєв також підкреслив успіх програми відновлення популяції куланів, що почалася у 1956 році з перевезення 14 особин з Туркменістану. Наразі популяція цих диких ослів становить 4 493 особини. Подібним чином просувається робота по реінтродукції коней Пржевальського, які зникли в дикій природі до кінця 1960-х років, з прибуттям перших 7 коней у червні 2024 року. Загалом планується впровадити 40 коней до 2029 року.
Популяція сайги в Казахстані також показала вражаючий ріст — з 21 000 особин у 2003 році до приблизно 2,8 млн сьогодні. Цей успіх призвів до того, що IUCN підвищив статус сайги з «Критично зникаючий» до «Наближено зникаючий» у Червоному списку.
У ширших зусиллях щодо забезпечення довгострокової стійкості дикої природи Казахстану Міністерство екології також розвиває цифрові інструменти, такі як інтерактивна карта «Tabigat.gov.kz», яка відстежує середовища проживання та міграцію диких тварин. Планується розширення карти, щоб включити більше даних про національні парки, рекреаційні зони та водні об'єкти. Крім того, Міністерство ініціювало законопроект у співпраці з Мажилісом (нижня палата парламенту Казахстану), щоб стимулювати розведення дичини, практика якого довела свою ефективність у інших країнах для поповнення популяцій диких тварин. У таких країнах, як Нова Зеландія та Намібія, розведення дичини допомогло відновити види та підтримувати екологічну рівновагу.
Попри ці позитивні зміни, все ще існують виклики. Нисанбайєв зазначив, що спеціалізовані організації з охорони дикої природи ще не були створені в дев'яти регіонах Казахстану, а 14,8 млн гектарів охоронюваних земель залишаються без належного захисту. Міністр закликав до більш тісної співпраці між Міністерством екології, місцевими органами влади та науковими установами для вирішення цих проблем.
Однією з проблем, що потребує термінової уваги, є сірий сокіл, популяція якого зазнала скорочення в останні десятиліття. Для вирішення цієї проблеми Міністерство розробило наукові програми для вивчення поточної популяції та оцінки ефективності повторного введення цього виду в дику природу. Також у співпраці з міжнародними партнерами розробляється пропозиція щодо створення Центру розмноження для сірого сокола.